Наукова стаття

Проектні технології в процесі вивчення предметів учнями початкових класів.

У наш час метод проектів, що з’явився понад сто років тому, переживає друге народження. Освітній проект розглядається сьогодні як спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів, має спільну мету, узгоджені методи, способи діяльності і спрямована на досягнення загального результату.  У 90-тих роках ХХ ст. був накопичений великий досвід організації проектної діяльності при вивченні всіх шкільних предметів.  Відповідно до домінуючих видів діяльності учнів, виділяють п'ять типів проектів: дослідницькі; творчі, пригодницькі, інформаційні, практико-орієнтовані [4; 5].

         Найбільш повне поняття «проектний метод» представлено в дослідженнях І.Д. Чечель. На думку вченого, дослідницький проект як елемент наукової творчості учнів розглядається сьогодні і як складова частина сучасних педагогічних технологій. Дослідник визначає метод проектів як педагогічну технологію. На думку автора, мета даної технології орієнтує не на інтеграцію фактичних знань, а на застосування актуалізованих знань і придбання нових, для активного включення у проектувальних діяльність, освоєння нових способів людської діяльності в соціокультурному середовищі[7, c.11-16].  Розкриття сутності проектного методу навчання ми знаходимо в роботах В.В. Гузєєва.  Вчений відзначає, що технологія навчання на основі методу проектів представляє один з можливих способів проблемного навчання [1, c .46-47].

         На думку автора, суть даної технології полягає в наступному.        Учитель ставить школярам навчальне завдання, представляючи тим самим вихідні дані і окреслюючи плановані результати. Все інше учні виконують самостійно: намічають проміжні завдання, шукають шляхи їх вирішення, діють, порівнюють отримане з необхідним, коригують діяльність.  Інший підхід до розгляду методу проектів ми знаходимо в роботах Г.К. Селевко. Вчений розглядає метод проектів як системоутворюючий компонент при описі і характеристиці різних технологій.

Так, Г.К. Селевко цей метод представляє як:  - Варіант технології проблемного навчання;  - Комплексний навчальний метод, що дозволяє індивідуалізувати навчальний процес, що дає можливість дитині проявити самостійність у плануванні, організації і контролі своєї діяльності;  - Спосіб групового навчання;  - Компонент методики навчання в школі С. Френе;  - Спосіб організації самостійної творчої діяльності учнів;  - Метод самостійного навчання у викладанні основ наук у школі старшої ступені [6, c.18-36].

Таким чином, можна відзначити відсутність у вчених єдиної думки про сутність даного методу в умовах сучасної освіти.

         Метою даної статті є виявити особливості втілення проектних технологій у початкових класах та розкрити роль вчителя у проекті.

Це досить новий вид діяльності для школярів, який, на жаль, поки не одержав належного застосування ні в середній, ні в старшій школі. Да­ний вид діяльності багатофункціональний більшою мірою, ніж інші. Про­ект спонукає учня виявляти інтелектуальні здібності, моральні й комуні­кативні якості, демонструвати рівень володіння знаннями й загальнонавчальними вміннями, здатність до самоосвіти й самоорганізації. Спільна діяльність реально демонструє широкі можливості співробітництва, у ході якого учні ставлять мету, визначають оптимальні засоби досягнення, роз­поділяють обов'язки. Це дозволяє виявляти в учневі схильність до певної компетентності.

 Розглядаючи різноманітні форми навчання, їх виникнення, розвиток і зміни, можна погодитись з тим, що вони завжди були детерміновані соціальним потребам та інтересам держави.  Схема засвоєння знань або технологічна схема навчання за традиційною методологією має такий вигляд: сприйняття – розуміння – запам’ятовування – відтворення – використання – забування – повторення – екзаменаційне відтворення та використання – остаточне поступове забування. Сформовану у світі систему освіти фахівці називають "підтримуючим навчанням”. Воно засновано на підготовці людини до рішення повсякденних проблем і призначено в основному для підтримки існуючої системи способу життя і діяльності людини [3, c .71-76].

Однак у світі виявилася інша тенденція, пов’язана з переходом на інший тип навчання – "інноваційний”. Для нього властиві дві характерні ознаки. Перша – навчання передбачення, тобто орієнтація людини не стільки на минулий досвід і теперішній, скільки на далеке майбутнє. Таке навчання має підготувати людину до використання методів прогнозування, моделювання і проектування в житті і професійній діяльності. Тому важливою задачею навчання є розвиток уяви, підготовка до розв’язання проблем, які чекають людину у майбутньому. Іншою особливістю інноваційного навчання є включеність учня у співробітництво й участь його у процесі прийняття важливих рішень на різному рівні (від локального і приватного до глобального з урахуванням розвитку світу, культури і цивілізації).

Проектування в початковій школі має свою специфіку: слід враховувати вікові та психологічні особливості учнів бо зрозуміло, що бачити, як роблять інші і робити самому – речі абсолютно різні. Всі етапи проектної діяльності учнів початкових класів повинні ретельно контролюватися вчителями, бо і теоретичних, і практичних знань та вмінь в учнів - молодших школярів ще мало. Проекти для початкової школи у більшості випадків мають бути короткотривалі. Але все ж таки вчителі мають чудову можливість залучити до пошукової, творчої діяльності практично всіх учнів і в першу чергу – дітей з підвищеною навчальною мотивацією.

Участь у роботі над колективними або індивідуальними проектами сприяє формуванню у молодших школярів вміння відбирати і аналізувати інформацію, працювати з енциклопедіями, довідниками, спеціальною літературою, присвяченою різним формам життя і діяльності людини, галузям техніки, науковим відкриттям, використовувати можливості інформаційних технологій.

          Особливі вимоги висуваються до керівника проекту. Основною метою вчителя є не передача знань, а організація пошукової діяльності учнів. Вчитель сам повинен володіти методами досліджень, вміти висувати гіпотези, шукати розв’язання проблем, він повинен бути зацікавлений у інтелектуальній діяльності, мати високу культуру мислення, бути терплячим. Таким чином, змінюється і роль педагога: він вже не є формальним носієм знань та функцій, а стає консультантом. Основні педагогічні методи – співпраця, консультування та психолого-педагогічна підтримка. Нові інформаційні і комунікаційні технології навчання, зі свого боку, трансформують уже сьогодні ролі викладачів у ролі координаторів, консультантів.

У кожний конкретний момент навчального заняття вчитель не просто реалізує раніше намічений план, він, крім того, постійно відстежує ситуацію, зіставляє її з теоретичною моделлю, прогнозує тенденції подальших змін, оцінює їх з погляду того результату, до якого вони можуть привести. Він приймає рішення про подальший розвиток або припинення розвитку цих тенденцій, вибирає способи відповідної зміни, тут же безпосередньо реалізує їх, мобілізує інших учасників ситуації, допомагає їм зрозуміти й осмислити ці зміни, тобто керує. Ось чому здатність керувати для вчителя сьогодні не менш важлива, ніж його дидактична підготовка.

Навчальну функцію вчителя тепер можна сформулювати так: не передавати знання, а вчити, як їх здобувати. Діяльність учителя тепер полягає на стільки в повідомленні інформації учням, скільки в умінні організувати її засвоєння, стати провідником у лабіринті знань. Ще В.А Сухомлинський підкреслював, що школа (клас) повинна бути не коморою знань, а осередком думки. Така діяльність сприяє виробленню в учнів широкого діапазону позитивних переживань, впливає на підвищення рівня мотивації. Це – задоволення процесом навчання, усвідомлення власного росту, просування в опануванні пізнаваного. Це – радість від оволодіння новими способами навчальної роботи, гордість за свої успіхи й успіхи школярів [2, c.15-23].

Проектна діяльність має певну методику, яку виділяють усі дослідники. Це:

• Вибір проблеми, обґрунтування практичної значимості її вирі­шення.

•  Вивчення мети й поетапних задач.

•  Визначення масштабів роботи, засобів і методів досягнення мети, рам­ки інтеграції з іншими предметами, передбачувані складності, термі­ни, поділ усієї роботи на етапи.

•  Формулювання гіпотези, ідеї реалізації.

•  Вибір виконавця чи команди для здійснення проекту. Розподіл обов'язків на кожному етапі реалізації проекту при загальній рівно­правності учасників. Мотивація учасників.

• Планування загальної моделі й структури проекту. (Модель — це умовний образ, схема кінцевого результату проекту.)

•  Вибір учнів, що відповідають за інформаційне забезпечення про­екту,— випуск бюлетенів. Позначення основних принципів оформлен­ня, періодичності випуску.

Розглянемо далі етапи проектування.

 І. Початковий

Розробка основних ідей, констатація вивченості проблеми, збір й аналіз піших, обґрунтування актуальності проблеми, формулювання гіпотези (припущення про результати й шляхи досягнення). Перш ніж приступити до роботи над власним проектом, учні знайомляться з прикладами навчальних проектів, обговорюють у парах відповіді на запитання: "Про що б я дізнався у процесі роботи в такому проекті”? Учні вже обдумують теми своїх майбутніх проектів, а завдання вчителя –  навчити їх працювати творчо і самостійно. Для цього на комп’ютері потрібно створити спеціальну папку для Портфоліо проекту. Портфоліо (підсумкове, результуюче) – це впорядкована збірка матеріалів, підібраних з певною метою. Найчастіше відповідником цього поняття вважають слово "портфель”, бо воно й справді нагадує портфель з різними матеріалами. Створення Портфоліо – це процес збирання інформації до певної теми.

Наступний крок: вибір теми майбутнього проекту, створення (за шаблоном) плану навчального проекту, обговорення шляхів ефективного використання комп’ютерних технологій у даних проектах. Важливими компонентами плану навчального проекту є формулювання ключового і тематичних питань та цілей даного проекту. Враховуючи те, що учні працюватимуть над проектом в рамках певного навчального предмета і якоїсь навчальної теми, учитель готує їм на допомогу методичні матеріали – учительський інформаційний бюлетень або буклет.

Ці мультимедійні методичні матеріали повинні сприяти розумінню учнями ключового питання та загальної мети роботи над проектом, містити вимоги до проекту взагалі і форми та критерії оцінювання, вказувати довідкові матеріали, які треба знайти в Інтернеті, і давати різноманітні рекомендації учням. 

Спостерігаючи за роботою учнів над проектом, учитель орієнтується, які дидактичні мультимедійні матеріали створити на допомогу  учням. Мета розробки дидактичних матеріалів: управління процесом засвоєння знань учнями з конкретної теми, підведення підсумків їх дослідницької, пошукової або творчої діяльності в рамках навчального проекту. Дидактичні матеріали можуть бути у вигляді тестів, кросвордів, таблиць, діаграм, графіків. Такі матеріали допоможуть учням краще зрозуміти проблеми, що досліджуються, одержати необхідні знання, уміння і навички.

 2. Етап розробки

Вибір виконавця (одного чи декількох), формування команди, роз­поділ обов'язків, планування роботи, розробка змісту етапів, визначення форм і методів керування й контролю, корекція з боку педагога. Наступний спланований учнівський крок, після створення Портфоліо і роботи в Інтернеті, створення учнями мультимедійних презентацій. Кожна група розробляє сценарій, враховуючи цілі і завдання проекту. Учнівська презентація може складатися з окремих 5-6 слайдів. Звичайно, головну увагу доцільно зосередити на змісті, чи відповідає він ключовому і тематичним питанням, чи несе нову інформацію або результат учнівських досліджень, чи демонструє уміння учнів узагальнювати інформацію. Професійно оформлена мультимедійна презентація передбачає і встановлення графічних та анімаційних елементів, відео- та звукових файлів, додавання гіперпосилань, музики і звукового супроводу.

3. Етап реалізації проекту

Інтегрування й акумулювання всієї інформації з урахуванням теми, мети. Підготовка наочно-графічного матеріалу, розробка аудіо-, відеоряду  проекту. Контроль і корекція проміжних результатів, співвідношення їх п метою, керівництво, координація роботи учнів.

Отже певними вимогами  до даної роботи у школі є  структурування змістовної частини проекту та прагматична спрямованість проекту на результат, «готовий проект». У кожному конкретному випадку це питання розв’язується індивідуально.

Результатом пошукової роботи може бути:

- випуск збірок, задачників, буклетів тощо;

- наукова доповідь;

- альманах;

- макет;

- відкриття експозицій тощо.

Обов’язковим є  оформлення, презентація результатів, захист проектів.

Метод проектів дозволяє працювати з учнями молодшої школи з різним рівнем підготовленості. Обдаровані учні, які випереджають у своєму розвитку однолітків, можуть з успіхом розробляти довготривалі проекти. Захист проекту – кульмінація всієї дослідницької роботи. Проводиться він за участю всіх співавторів проектів. Запрошуються гості: учні інших класів, батьки, вчителі. У ході захисту проектів учні вчаться чітко і переконливо викладати інформацію, захищати свою точку зору, ставити питання, слухати один одного.

Важливо також використовувати моніторинг того, як просувається проектна робота протягом усього його виконання. Це може відбуватися у формі обговорення, презентації і повідомлення, заповнення певних форм самими учасниками. Зовнішнє оцінювання проводиться як учителем, так і учнями (інших груп). Проведення формального оцінювання проекту можливе у різні способи: за допомогою опитувального листа, заповненої таблиці,шляхом індивідуального опитування тощо. Але необхідно пам’ятати, що оцінювання проекту має відбуватися за чіткими критеріями, які, як правило, розробляє вчитель і заздалегідь знайомить з ними учнів. Оцінюються не тільки предметні аспекти, але й зміст, уміння презентувати, оформлення проекту тощо.

Плануючи проект, учитель повинен визначитися, чи відповідає діяльність, запланована проектом, віковим особливостям дітей молодшого шкільного віку та чи мають учні необхідний досвід виконання проектної роботи. Також, виконуючи проекти на уроках у початковій школі, слід дотримуватися певних вимог, наприклад, ураховувати вікові особливості. Учні початкової школи (6-10 років) можуть зосереджувати увагу на одному предметі чи виді діяльності протягом 5-10 хвилин.

У цьому віці діти потребують особливої мотивації. Необхідна зацікавленість до діяльності, що відповідає до її інтересів, досвіду, знанням, оточенню. Вони люблять грати, співати пісні, виконувати фізичні вправи, мальвати, вирізати, приклеювати. Дітям цього віку слід пропонувати прості завдання, давати чіткі, зрозумілі пояснення.

Існують об’єктивні та суб’єктивні причини, що заважають поширенню проектних методик в педагогічній практиці. Це, наприклад, класно-урочна форма навчання, яка займає не менше 98 % навчального часу. Гармонійна інтеграція методу проектів у цьому випадку достатньо ускладнена з причин завантаження виконавців проекту уроками та надмірними домашніми завданнями. Учні з належною успішністю разом із засвоєнням програмного матеріалу змушені займатися ще й  проектною діяльністю. У більшості випадків така робота проводиться за рахунок вільного часу, і в результаті синхронізація виконання робіт нерідко порушується, що приводить до спільної дезорганізації, а, в кінцевому рахунку, опиняється під загрозою увесь проект.

З іншого боку, на вчителя-предметника полягає додаткове навантаження з питань керівництва проектом. Частіше така робота за ступенем інтелектуальної напруги значно перевищує те, чим вчитель займається на звичайному уроці. Тут потрібна постійна корекція поточної діяльності учнів із врахуванням  задач, які змінюються.

Далі відмітимо незабезпеченість навчальних закладів сучасним технічним обладнанням, а звідси і неволодіння вчителями комп’ютерними технологіями, невміння використовувати телекомунікаційні мережі під час навчального процесу. Всі вищевказані складнощі приводять до формального відношення до проектної діяльності як більшості вчителів, так і багатьох учнів. В результаті ця робота частіше замінюється бездумним копіюванням доступної інформації, яка не має великого практичного та наукового значення і не є соціально значущою для самого школяра. 

Серед суб’єктивних причин, що впливають на ефективність метода проектів, слід враховувати проблему визначення вчителями цілей навчання, розвитку та виховання. Не всі вчителі можуть сформулювати цілі (мету) особистої діяльності, звідси слабо уявляють, якими мають бути цілі учнів, що оволодівають не тільки новим змістом, але і новими уміннями: спостерігати, аналізувати, порівнювати, складати гіпотезу, продумувати експеримент, обробляти базу даних тощо. 

Це безумовно демонструє низьку мотивацію до постановки цілей самих вчителів. Така мотивація не сприяє підвищенню якості педагогічної праці. Впровадження, застосування проектної діяльності – це веління часу, так як вона сприяє становленню нового технологічного мислення, отриманню досвіду творчої праці, розв’язанню конкретних шкільних проблем, виявленню та використанню в освітньому процесі активної частини учнів, що мають нахили до організаторської праці та лідерства.

Проектний підхід можна застосувати у початкових класах для вивчення будь - якої складної дисципліни. Він дозволяє наблизити навчальний процес до життя, до потреб дітей, навчальний матеріал адаптувати до реальних життєвих ситуацій, а головне – робить навчання молодших школярів цікавим і змістовним, а процес набуття  знань простим і доступним. Отже початкова освіта дає не тільки знання, що знадобляться в майбутньому дорослому житті, а й знання, уміння й навички, що допомагають вже сьогодні дитині розв’язати її нагальні життєві проблеми. А початкова школа – це не місце підготовки майбутніх дорослих, а місце, де дитина живе і вчиться жити в складному навколишньому світі, працювати і спілкуватися з іншими людьми, і в тому числі, здобувати необхідні знання. Вчителі і учні йдуть цим шляхом разом, від проекту до проекту.

Література:

1.Гузеев В.В., Курчаткина И.Е. Алгоритм проектирования или переструктурирования учебного курса под деятельностное обучения // Профильная школа. – 2012. – № 4. – С. 46-49.

2.Єрмаков І.Г. На шляху до школи життєвої компетентності: проектний підхід // Метод проектів: традиції перспективи, життєві результати: Практико зорієнтований збірник. К.: Департамент, 2003. —  С. 15-29.

3.Новые педагогические и информационные технологии в системе образования. Учебное пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е. С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М. В. Моисеева, А. Е. Петров; Под ред. Е. С. Полат. — М.: Издательский центр «Академия», 2002. — 272 с. — ISBN 5-7695-0811-6.

 4.Освітні технології: Навч.-метод, посібн. / О. М. Пехота, А. 3. Кіктенко, О. М. Любарська та ін. За заг. ред. О. М. Пехоти. — К.: А.С.К, 2004. — 256 с.

5. Перспективні освітні технології: Навчально-методичний посібник/ За ред. Г.С.Сизоненко. — К.: Гопак, 2000. — 560с.

 6.Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие.— М.: Народное образование, 1988. —256с.

 7.Чечель И.Д. Метод проектов, или Попытка избавить учителя от обязанностей всезнающего оракула // Директор школы. — 1998. —  № 3. — С. 11-16.